Сценарний план документального фільму
Автори: Олена Власенко, Ганна Чорноус.
Хронометраж: 30 хв.
ТЕМА: повсякденне життя ВІЛ – інфікованих у сучасному українському суспільстві
Синопсис:
Мета фільму – показати співіснування ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД і суспільства. Не секрет, що в Україні існує проблема сприйняття людей з таким діагнозом, що викликане насамперед незнанням про вірус та способи його зараження. Люди володіють недостатньою кількістю інформації, не знають які контакти з носіями є безпечними, а які ні, а тому панічно бояться їх.
Ми використаємо у підготовці матеріалу метод прихованої камери. Журналістка проводить один день «у шкурі» ВІЛ-інфікованого. Вона займається звичайними для людини справами, з якими пересічний громадянин стикається кожного дня, і «випадково» дає знати про свій діагноз. Реакцію людей фіксує прихована камера. Як відчуває себе людина, з діагнозом ВІЛ/СНІД, якщо раптом усі навколо про це дізнаються?
У списку справ пересічні «дівочі» справи - похід на манікюр, сеанс у косметолога, візит до дантиста, ремонт взуття. Дівчина «попереджає» про свій діагноз тих, з ким спілкується, «це ж нічого, що в мене ВІЛ?». Камера фіксуватиме, чи змінюється ставлення людей до неї, що вони говорять, чи відмовлятимуться надавати послуги і за яким приводом. Таким чином ми з’ясовуємо чи знають люди, як себе поводити в таких ситуаціях, чи є негативно налаштованими до інфікованих, чи мають певні інструкції керівництва щодо обслуговування інфікованих клієнтів .
Журналістка також піде до басейну, купувати абонемент, уточнюючи про свій діагноз. Чи дозволять плавати людині з ВІЛ? В магазині одягу скаже продавцеві – «Дізналася про свій діагноз, може хоч покупки допоможуть покращити настрій. Хочу поміряти це і це плаття.» Якою буде реакція продавця? Як її обслугують? Ми візьмемо коментар в українського дизайнера одягу Олексія Залевського, що використовує на показах одягу роботу інфікованих моделей і дізнаємося як потім продається одяг, що демонструють ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД моделі.
Ввечері у кав’ярні журналістка познайомиться з хлопцем. Після того, як молоді люди знайдуть спільну мову і за симпатизують одне одному, дівчина скаже своєму новому знайомому: «Ось нещодавно дізналася, що у мене ВІЛ...» Слідкуємо за реакцією хлопця...
Журналістка також розповість на камеру, що вона відчувала у ролі «ВІЛ-інфікованої» в тому чи іншому випадку, які емоції її охоплювали, спостерігаючи за реакцією людей.
У фільмі також подамо коментарі представників громадських організацій, які займається цією проблемою; психолога, що розповість, як поводитися, якщо ви дізналися, що хворі, та як поводитися, якщо ви дізналися, що ваші знайомі хворі; юриста, що надасть рекомендації як захищати свої права у разі порушення основоположного права «на нерозголошення конфіденційної інформації», у крайніх випадках прояву дискримінації до хворих.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар