Сценарний план документального фільму
Автори: Олена Власенко, Ганна Чорноус.
Хронометраж: 30 хв.
ТЕМА: повсякденне життя ВІЛ – інфікованих у сучасному українському суспільстві
Синопсис:
Мета фільму – показати співіснування ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД і суспільства. Не секрет, що в Україні існує проблема сприйняття людей з таким діагнозом, що викликане насамперед незнанням про вірус та способи його зараження. Люди володіють недостатньою кількістю інформації, не знають які контакти з носіями є безпечними, а які ні, а тому панічно бояться їх.
Ми використаємо у підготовці матеріалу метод прихованої камери. Журналістка проводить один день «у шкурі» ВІЛ-інфікованого. Вона займається звичайними для людини справами, з якими пересічний громадянин стикається кожного дня, і «випадково» дає знати про свій діагноз. Реакцію людей фіксує прихована камера. Як відчуває себе людина, з діагнозом ВІЛ/СНІД, якщо раптом усі навколо про це дізнаються?
У списку справ пересічні «дівочі» справи - похід на манікюр, сеанс у косметолога, візит до дантиста, ремонт взуття. Дівчина «попереджає» про свій діагноз тих, з ким спілкується, «це ж нічого, що в мене ВІЛ?». Камера фіксуватиме, чи змінюється ставлення людей до неї, що вони говорять, чи відмовлятимуться надавати послуги і за яким приводом. Таким чином ми з’ясовуємо чи знають люди, як себе поводити в таких ситуаціях, чи є негативно налаштованими до інфікованих, чи мають певні інструкції керівництва щодо обслуговування інфікованих клієнтів .
Журналістка також піде до басейну, купувати абонемент, уточнюючи про свій діагноз. Чи дозволять плавати людині з ВІЛ? В магазині одягу скаже продавцеві – «Дізналася про свій діагноз, може хоч покупки допоможуть покращити настрій. Хочу поміряти це і це плаття.» Якою буде реакція продавця? Як її обслугують? Ми візьмемо коментар в українського дизайнера одягу Олексія Залевського, що використовує на показах одягу роботу інфікованих моделей і дізнаємося як потім продається одяг, що демонструють ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД моделі.
Ввечері у кав’ярні журналістка познайомиться з хлопцем. Після того, як молоді люди знайдуть спільну мову і за симпатизують одне одному, дівчина скаже своєму новому знайомому: «Ось нещодавно дізналася, що у мене ВІЛ...» Слідкуємо за реакцією хлопця...
Журналістка також розповість на камеру, що вона відчувала у ролі «ВІЛ-інфікованої» в тому чи іншому випадку, які емоції її охоплювали, спостерігаючи за реакцією людей.
У фільмі також подамо коментарі представників громадських організацій, які займається цією проблемою; психолога, що розповість, як поводитися, якщо ви дізналися, що хворі, та як поводитися, якщо ви дізналися, що ваші знайомі хворі; юриста, що надасть рекомендації як захищати свої права у разі порушення основоположного права «на нерозголошення конфіденційної інформації», у крайніх випадках прояву дискримінації до хворих.
неділя, 23 березня 2008 р.
понеділок, 17 березня 2008 р.
В Україні зростає кількість хворих на грип
В України кількість захворілих на грип та ГРВІ зросла у півтора рази у порівнянні з попереднім тижнем, повідомляє прес-служба Міністерства охорони здоров’я. На сьогодні кількість хворих становить понад 35 тисяч осіб, з них майже половина – діти. Проте така цифра поки що не перевищує епідемічний поріг.
Міністерство відзначає, що на поточному тижні кількість хворих ймовірно зросте, адже українці повертаються на навчання та роботу після різдвяних свят.
Щоб застерегтися від грипу, медики радять приймати вітаміни та засоби підвищення імунітету і тепло одіягатися. Якщо ж вберегтися від вірусу не вдалося, одужати допоможуть народні ліки: чай із шипшини або липи з малиною, мед та лимони. Важливо пересидіти хворобу вдома, щоб запобігти виникненню ускладнень.
Оригінал статті тут
На мою думку, текст "новини" дуже сухий (ймовірно копі-пейст з прес-релізу), написаний задовгими, "зарозумілими" реченнями. Починається з речення про те, що епідемічний поріг не перевищено - то в чому ж тоді новина, якщо нічого не змінилося? В тексті зайві цифри та інформація (про контрольні міста, точна кількість хворих, і т. д.). Навряд чи багато людей знають, що таке синоцидальний вірус - термінологія зайва. Крім того, відсутня практична інформація - як вберегтися від хвороби, чим лікуватися.
Міністерство відзначає, що на поточному тижні кількість хворих ймовірно зросте, адже українці повертаються на навчання та роботу після різдвяних свят.
Щоб застерегтися від грипу, медики радять приймати вітаміни та засоби підвищення імунітету і тепло одіягатися. Якщо ж вберегтися від вірусу не вдалося, одужати допоможуть народні ліки: чай із шипшини або липи з малиною, мед та лимони. Важливо пересидіти хворобу вдома, щоб запобігти виникненню ускладнень.
Оригінал статті тут
На мою думку, текст "новини" дуже сухий (ймовірно копі-пейст з прес-релізу), написаний задовгими, "зарозумілими" реченнями. Починається з речення про те, що епідемічний поріг не перевищено - то в чому ж тоді новина, якщо нічого не змінилося? В тексті зайві цифри та інформація (про контрольні міста, точна кількість хворих, і т. д.). Навряд чи багато людей знають, що таке синоцидальний вірус - термінологія зайва. Крім того, відсутня практична інформація - як вберегтися від хвороби, чим лікуватися.
неділя, 16 березня 2008 р.
Трансплантація по-китайськи
Дарія Тарадай, Ольга Василик, Олена Власенко, Ганна Чорноус
Під звуки східної музики група людей синхронно виконує загадкові рухи руками, схожі на заняття йогою. Таку картину регулярно можуть спостерігати відвідувачі Маріїнського парку Києва. Ніяких таємниць – це місцеві послідовники руху Фалуньгун проводять свої зустрічі. На батьківщині течії, в Китаї, за подібні публічні вправи їм погрожувало б щонайменше ув’язнення в трудовому таборі або навіть примусове видалення органів.
Фалуньгун – історія переслідувань
Українські адепти Фалуньгун складають невелику частинку багаточисленної армії прихильників руху. За даними організації, понад 70 мільйонів практикують Фалуньгун в Китаї та 30 мільйонів в інших країнах, найбільше в США, Канаді, Австралії та Європі.
Рух Фалуньгун або Фалун Дафа поширився в Китаї з 1992 року. Він вважається формою практики цигун, метою якого є вдосконалення тіла та душі за допомогою спеціальних вправ та медитацій. На додачу до вправ, Фалуньгун також включає в себе принципи буддизму та даосизму, а основна концепція виражена трьома словами: «Істина, Доброта, Терпіння.» Послідовники Фалун Дафа наголошують на саме моральній складовій, окрім фізичної, що відрізняє їх від інших східних практик, і не відносять рух до релігійних практик.
У Китаї практикування Фалун Дафа офіційно заборонено урядом і вважається небезпечною сектою. Послідовники, кількість яких перевищує кількість учасників Комуністичної партії, обвинувачуються в ініціації заворушень та поширенні соціальної нестабільності. Тисячі прихильників руху арештовані і ув’язнені в трудових таборах. За свідченнями активістів з прав людини, їх піддають страшним тортурам, а їхні органи використовують для трансплантацій.
Китай - центр трасплантації органів
Трансплантація органів в Китаї досягає небувалого розмаху. У 2007 році найпопулярніша газета Китаю Southern Weekly надрукувала статтю про трансплантаційний туризм до Китаю, де повідомлялося про масштаби пересадки органів. У країні діє понад 600 лікарень, що пропонують послуги з пересадки органів. 1.700 лікарів працюють трансплантологами. Для порівняння, в США лише близько 100 лікарень проводять пересадку печінки та понад 200 лікарень трансплантують нирки.
За словами заступника керівника Китайської медичної асоціації трансплантації органів Ши Біньї, з 1994 року було проведено більш, ніж 90.000 трансплантацій. Крім того, кількість трасплантацій значно зросла за останні кілька років. У матеріалі Southern Weekly зазначено, що значне зростання кількості трансплантацій принесло збільшення доходів Східного центру трансплантації органів. Лише пересадка печінки приносить центру щонайменше 100 мільйонів йен ($13.2 млн) за рік.
В Китаї, кількість волонтерів, які надають свої органи для пересадки, складає 2%, повідомляє китайське інформагентство Xinhua News Agency. Звідки ж беруться інші органи для такої кількості трасплантацій?
У 2005 році під час Щорічного світового з’їзду трансплантологів печінки тодішній китайський віце-міністр, а тепер мністр Охорони здоров’я Хуан Цзефу відкрито визнав, що донорами органів у Китаї були переважно страчені в’язні, проте зауважив що видалення органів відбувалося у мертвих в’язнів і лише після дозволу від самого в’язня або його родичів. Практику видалення органів у страчених в’язнів підтвердив спікер Міністерства охорони здоров’я Китаю Кунан Мао в інтерв’ю BBC на початку 2007 року.
Тим не менш, кількість страчених у Китаї в’язнів не співпадає з кількістю проведенних трансплантацій. Згідно зі звітами Міжнародної амністії, кількість засуджених на смерть в Китаї становить близько 1000 осіб на рік.
У статті видання Southern Weekly також зазначається, що незважаючи на величезну кількість проведених трансплантацій, китайський клінічний досвід і результати досліджень у сфері трансплантацій досі не з’явилися у поважних медичних виданнях. Чи не найголовніша причина полягає в тому, що китайські медики не можуть у своїх наукових статтях пояснити джерел великої кількості трансплантованих органів. Саме через це Міжнародний світовий форум трансплантологів Transplantant Society видав документ, що заборонив китайським науковцям виступати з доповідями на своїх Конгресах.
Послідовники Фалуньгун як джерела органів
У березні 2006 року двоє свідків в інтерв’ю міжнародному виданню «Epoch Times» (epochtimes.com.ua) заявили про існування секретного концтабору в медичній установі «Судзятун», розташованій у місті Шеньян на північному сході Китаю. Вони розповіли, що там утримуються тисячі послідовників Фалуньгун, у яких вирізують органи, а тіла після цього негайно спалюють, щоб позбутися доказів злочину. Незабаром відставний військовий лікар у листі цьому ж виданню повідомив, що Судзятун – усього лише один із як мінімум 36 таких концтаборів, розкиданих по всьому Китаю. У найбільшому концентраційному таборі під кодовою назвою 672-S утримується понад 120 000 в’язнів.
Ці заяви були підтверджені в «Звіті про перевірку тверджень про видалення внутрішніх органів у послідовників Фалуньгун у Китаї», який випустили Девід Кілгур (у минулому держсекретар Канади по Азійсько-тихоокеанському регіону) і Девід Мейтас (міжнародний адвокат-правозахисник). Вони досліджували численні факти злочинів, опитали свідків, проаналізували статистику трансплантаційних органів у Китаї, звіти лікарень із трансплантації, здійснювали телефонні дзвінки в ці клініки з проханнями підібрати їм хороший орган практикуючого Фалуньгун тощо.
У результаті вони зробили однозначний висновок – військові шпиталі разом із багатьма цивільними лікарями здійснюють у Китаї незаконне видалення органів у послідовників Фалуньгун задля продажу. Оприлюднені докази настільки шокують, що у це майже неможливо повірити. «Вони розкривають такий прояв зла, якого не зважаючи на всі форми виродження людяності, ще ніколи не бачила наша планета» - так охарактеризували результати звіту Девід Кілгур і Девід Мейтас.
Однак свідчення застосування тортур до в’язнів руху Фалуньгун та факти видалення органів залишаються дуже контроверсійними з огляду на те, що офіційний Китай всіляко їх заперечує. Китайська влада уникає будь-яких розслідувань всередині країни, обмежує доступ міжнародної громадськості, регулює інформаційний простір. Протестуючі тим часом апелюють до звітів міжнародних організацій, розслідувань правозахисних груп та свідчень очевидців.
Україна як місце порятунку
Через загрозу переслідувань побоюється повертатися на батьківщину китаєць Лі Ванькень. У 1998 році він приїхав в Україну отримати освіту в Педагогічному університеті Києва. Ще в Китаї він захопився практикою Фалуньгун. Після закінчення навчання відповідно закінчився і строк дії візи на право перебування в Україні, проте додому Ванькень не повернувся.
Він переконаний, що на батьківщині його, як послідовника Фалуньгун, очікують репресії. ««Родичі усі залишилися в Китаї – розповідає Ванькень. Питають: «Чому ти не хочеш відмовитися від Фалунь Дафа?» Я кажу, що у кожної людини своя думка, і якщо одні люди звертають більше уваги на матеріальне, то інші більше уваги звертають на духовне.»
У цілях власної безпеки, йому довелося подавати документи на статус біженця. Його справа досі знаходиться у розгляді.
Ванькень – вже другий китаєць-послідовник руху Фалуньгун, хто просить статусу біженця в Україні. Раніше документи до Державного комітету України у справах національностей та міграції подавала студентка з Китаю, яка як послідовниця Фалуньгун, так само боялася повертатися додому після отримання диплому. Їй у статусі біженця їй відмовили. Дівчина навідріз відмовляється повертатися і наразі оскаржує рішення у суді.
Лі Ванькень має підстави хвилюватися за свою безпеку. Він розповідає, що в 2001 році арештували і закатували до смерті координатора Фалуньгун, який мешкав в його провінції. «Він був впливовою і забезпеченою людиною, але це його не врятувало.»
Вітчизняні захисники Фалунь Дафа
Акціям протесту Фалуньгун у світі присвячено достатньо уваги на веб-сторінках, у друкованому самвидаві, передруках з іноземних видань, які роблять активісти руху. Основне завдання цих протестів - привернути увагу суспільства, а також звернутися до працівників китайських посольств із фактами, що Комуністична партія Китаю вилучає органи в живих людей, в тому числі, в послідовників духовної практики самовдосконалення Фалуньгун для продажу. Проте, ситуація, що склалася в Україні та Росії вимагає особливої уваги. На думку активістів руху, владні структури України та Росії, більшою чи меншою мірою, виступають заангажованою стороною конфлікту.
Про досвід стосунків офіційних структур Росії з мітингувальниками розповідає Тетяна Скулкіна, учасниця численних протестів під китайським посольством у Москві та Санкт-Петербурзі, яка нещодавно переїхала жити в Україну: «Ситуації з протестами в Росії виглядає складнішою: раніше такі заходи проводилися часто, але починаючи з весни минулого року нам не дозволяють проводити їх навпроти посольства.» Вона згадує, як під час офіційного візиту Ху Дзінтао, генсекретар Компартії Китаю, до Москви, наряд міліції забрав у відділок близько 20 протестувальників, незважаючи на те, що активісти заздалегідь подавали заявку про мітинг. Протестувальники навіть виграли справу у суді, оскарживши порушення своїх прав. «Офіційно, причина наших затримань не називалася, тому суд визнав дії міліції неправомірними. Справжня причина, яка за всім цим стоїть, на мою думку, поглиблення останнім часом співробітництва урядів Росії та Китаю», - продовжує Скулкіна. Відколи акції у Москві заборонили, активісти перемістилися до Санкт-Петербургу.
Фалуньгун в Україні має зареєстровану організацію, яку очолює Людмила Дворецька і яка займається підготовкою офіційних заходів, пікетів, спілкується з мерією, СБУ, міністерством юстиції. Цікаво, що Комуністична Партія України пропонувала законопроект, аби детально розслідувати діяльність послідовників руху. Проте управління юстиції підтвердило легітимність цієї організації.
Маріїнський парк є постійним місцем, де послідовники Фалуньгун поєднують не лише занняття фізичними вправами, але й акції протесту під Китайським посольством, що зручно розташоване якраз навпроти парку. Активісти мають дозвіл проводити акції щодня, тому майже кожний вечір, близько 6-ї години, практикуючі Фалуньгун розгортають свої плакати, роздають інформаційні буклети, часом влаштовують театралізовані шоу. Перехожі реагують по-різному: одні просять не займатися провокаціями, інші виявляють зацікавлення, дехто узагалі не помічає. Проте основна увага протестувальників націлена на працівників китайського посольства:
«Про усі наші заходи посольство напряму інформує Китайський уряд. Вони бояться, що акція в Києві, Оттаві, Берліні, Лондоні змушує весь світ говорити, і цей тиск, насправді, послаблює репресії», - розповідає Ганна Варрава, студентка Могилянської школи журналістики, яка практикує фалуньгун з 2000 року та бере участь в акціях протесту. Вона переконана, що посольство має фотографії всіх протестуючих, а їхні імена давно внесені до чорного списку спецслужб. Варрава пригадує, як працівники посольства впізнали її на одному з офіційних заходів столичної мерії, де журналістка робила репортаж.
«У посольстві працюють офіційні чиновники, які мають дотримуватися лінії уряду. Вони можуть показати вам фільм про самоспалення, вбивства скоєні фалуньгунцями, наведуть свої дані, це в найкращому випадку, якщо узагалі не відмовляться коментувати.» Варрава стверджує, що посольство активно співпрацює з деякими українськими організаціями, зокрема «Діалог» у Дніпропетровську, що бореться з сектами. За її словами, незважаючи на спроби переговорів, вони публікують викривлену інформацію про Фалунь Дафа з метою заборонити цей рух в Україні.
На думку протетестувальників, просте інформування чи офіційні заяви про ці злочини від українського політикуму можуть стати дуже сильним інформаційним приводом. Але реакція українських високих посадовців для протестуючих залишається незрозумілою. Більш ніж у 80-ти країнах світу дозволена практика Фалуньдафа, і на відміну від України та Росії, в тих країнах не виникало перешкод для проведення акцій протесту та інформування населення.
Ганна Варрава пояснює це тим, що китайське посольство звернулося з листами до офіційних установ України. «Наприклад, Міністерство освіти передрукувало той лист і розіслало у всі свої підвідомства, Вузи. На листи омбудсмену Ніні Карпачовій у відповідь приходить одне й те саме повідомлення, що «лист прийнято до уваги, але це не входить в нашу компетенцію.»
Цензура понад усе
Як стверджує видання «Epoch Time», в липні 1999 року, контрольовані КПК ЗМІ почали широкомасштабну кампанію проти Фалуньгун. Китайське центральне телебачення (ССTV) транслювало підготовані сюжети по 7 годин на день. Все почалося з трансляції фабрикованих виступів засновника Лі Хунчжи, потім перейшли до випадків самогубств, вбивств і випадків смертей в результаті відмови від медичного обслуговування, злочини звичайних людей приписували практикуючим Фалуньгун. Пропагандистські матеріали почали поширюватися за межами країни через інформаційні агенства, а посольства і консульства Китаю озброїлися величезною кількістю книжок, компакт-дисків, що розкривають і критикують злочинну діяльність Фалуньгун.
Євген, постійний учасник акцій протесту у Києві, є українським кореспондентом міжнародного телеканалу NTDTV, який активно займається порушенням прав в Азійському регіоні. Він розповідає, що Китайський уряд намагався припинити мовлення його каналу на своїй території. «Але через тиск міжнародної громадськості, конфлікт припинився, і тепер ми мовимо в Китаї, азійських регіонах, Австралії, Европі, США і звичайно є інтернет-версія».
Проте інформаційну блокаду комуністична партія намагається поширити і на Інтернет-простір Китаю. Постійно здійснюється цензура функцій пошукових систем, чатів, працює комп’ютерна програма блокування вебсайтів. Євген стверджує, що західні компанії, в тому числі Google і Yahoo надають програмне забезпечення з метою відслідковувати сайти, пов’язані з Фалуньгун, Далай-ламою, правами людини. Порушникам загрожує ув’язнення до 15 років.
Версія посольства Китаю: «Фалуньгунь – зло»
У по-комуністичному розкішному кабінеті співробітник посольства Китаю пан Чен видає заготовлений пакет журналів, роздруківку офіційної позиції уряду про «злочинну секту Фалуньгун”. На питання відповідає через раз, киваючи на папірці – мовляв, там все написано, звідти все зрозумієте. Хоча дещо він все ж розповів. Каже, що в Україну Фалуньгун діє вже 5-6 років, в самому Китаї виник у 94-му і, ховаючись під прикриттям китайських культурних традицій, почав поширювати антикитайські позиції.
“Є сили, які це підтримують з-за кордону”, - каже Чен. На питання “які?” знову ж таки показує на книжки – читайте і зрозумієте, втім додає, що вороги у Китаю не держави, а окремі особистості. Найбільше фалуньгунців у США, Франції, Росії, а тепер і в Україні. “Це нехороша справа, займаються політикою, підривають відносини між Україною та Китаєм. Їх тут 8-9 людей, а обманюють”, - розговорився радник.
Пояснив він і чому Фалуньгун шкідлива секта: “Вони вбивають дітей, не дають себе і їх лікувати, стрибають з будинків у небо...”. На допомогу уяві приходить спеціальний журнал – “Combat Cults and Protect Human Rights”, що містить якісні фотографії “до” і “після”. До і після їжі таке краще не переглядати...
Про вирізання органів Чен заговорив сам, одразу надавши адекватне, на його думку, пояснення: “У Китаї працюють лікарні, це про них говорять, що там вирізають органи, але це лікарні, куди приймають віруючих, щоб відновити їх здоров’я, врятувати від впливу”. Чен не зміг назвати кількість цих лікарень, а на питання, як туди потрапляють фалуньгунці, заявив – “дуже добровільно приходять”. Було дивно чути, що люди, які через свою віру вбивають людей і стають самогубцями, добровільно приходять до психіатричних клінік.
Серед іншого, в Україні діє всеукраїнська громадська організація “Культи і суспільство”, яка у 2007 році видала кольоровий журнал “Фалуньгун в Украине. Кто они?”, яким дуже пишається посольство. Адже виходить, що навіть саме українське суспільство засуджує Фалуньгун. Дуже якісне видання з коментарями експертів з різних сфер, у тому числі і медицини справляє враження, якби не одне маленьке “але”. Логіка видання побудована на тому, що фалуньгунці розпалюють і поширюють в Україні насилля та жорстокість своїми візуальними матеріалами.
Проте основним недоліком усіх доводів китайської сторони залишається той факт, що мільйони людей у цілому світі вже більше десятиліття займаються технікою самовдосконалення Фалуньгун за принципами «Істина Доброта Терпіння», загартовуючи своє тіло через комплекс фізичних вправ, і лише в Китаї, чомусь, цю практику заборонено під загрозою катувань і смерті, а на послідовників навішуються ярлики самогубць, вбивць і божевільних.
Лі Ванькень стверджує, що інформаційними матеріалами проти Фалуньгунь працівники посольства не обмежується. «Вони приходили до мене додому, розпитували мене, коли почав займатися Фалуньгун. Погрожували мені, що як не кину Фалунь Дафа, то будуть проблеми у навчанні. Залякували.» Хоча зізнається, що проблеми, насправді, так і не виникли.
Китаєць переконує, що китайське посольство в Україні робить «чорні списки». «Ось, наприклад, я хотів їхати до Росії, брати участь у акції протесту Фалуньгун під час візиту генсека компартії Китаю Ху Цзиньтао до Москви. Але на кордоні мене назад відправили».
«Не все так однозначно» – думка експертів
Українські спеціалісти обережно висловлюють свої позиції – для обґрунтованого аналізу замало фактів, підтверджених достовірними доказами. Петро Миколайович Вітте, генеральний директор Українського інформаційного центру з білетики погоджується, що ситуацією навколо послідовників Фалуньгун цікавився. Втім, жаліється на брак підтвердженої інформації. Він розповідає, що в приватних розмовах представники КНДР погоджуються, що порушення етичних правил поведінки існують, але кажуть, що порушення є двосторонніми - як з боку держави, так і з боку представників цієї “секти”.
Сумніви також викликає те, що вся наявна інформація – з, так званих, західних джерел: “Я не бачив жодної доповіді представника Китаю”. Серед інших незрозумілостей – чому поширена думка, що лише послідовників Фалуньгун піддають такому жорстокому ставленню: “Будь-які форми, навіть, якщо вони мають місце в Китаї щодо цієї секти, а я вас запевняю, що в Китаї це відбувається не лише щодо цієї секти, це дуже поширене ставлення до нижчих верств суспільства, зокрема і купівля у них органів. Я підкреслюю, що це явище так само існує і в Україні”. Виходить, що ми шукаємо порушення у іншій країні, ігноруючи “це поліно в українському оці”. “У нас такі випадки є, і мене вони, так би мовити, хвилюють більше, ніж те, що відбувається в Китаї”, - визнає біоетик.
Вітте вкотре підкреслив, що китайські представники у ВООЗ не заперечують, що порушення в країні є, і це все відбувається на фоні дуже розвинутої медицини. За словами Вітте, найкращі спеціалісти у КНР мають обов’язково здобувати досвід у міжнародних організаціях, якщо вони прагнуть робити кар’єру на Батьківщині.
Вітте обережно висловлює свою думку щодо Китаю: “Це дуже складна держава зі складним комуністичним та водночас східним мисленням, що робить порушення прав людини абсолютно можливими, але стверджувати, що лише одна група людей піддається найбільшим катуванням, а решта – ні, дуже складно...”
Ще один спірний момент, те, що найактивніші дії навколо цієї проблеми виникають тоді, коли це вигідно західним компаніям. Біоетик зазначає: «Зараз Китай готується прийняти Олімпіаду і низка західних держав, як мені здається, використовує це як засіб конкурентної боротьби”.
Фалуньдафа vs. Олімпіада
У 2001 році мільйони китайців раділи проголошенню Пекіну місцем проведення Олімпійських Ігор 2008 року. Представники КНР запевняли, що проведення ігор у Китаї дасть поштовх розвитку економіки країни і позначиться на поліпшенні прав людини. Та не всі поділяли їхній настрій. Китай давно стоїть в «чорному список» поборників прав людини. Міжнародна Амністія, Human Right Watch, Комітет захисту журналістів (Сommittee to Protect Journalists, CPJ), Playfair це – не повний пререлік міжнародних організацій, які закликають до бойкоту олімпійських ігор в Китаї цього року. Канада, США, Німеччина та деякі інші країни розглянули цю пропозицію на політичному рівні, проте досі жодна держава не прийняла офіційного рішення про бойкот.
Місяць тому відомий голлівудський кінорежисер Стівен Спілберг офіційно відмовився від ролі креативного консультанта організації церемоній відкриття і закриття Олімпіади через підтримку Судану, що є союзником та торговим партнером Китаю, незважаючи на військовий конфлікт у Дарфурі. До причин бойкоту Ігор глобальні активісти додають також тибетську проблему, підтримку КПК правлячої хунти Бірми, переслідування журналістів та, не в останню чергу, репресії проти адептів Фалуньгун.
Лі Ванькень вважає, що саме проведення Олімпіади стала причиною арештів практикуючих Фалуньгун в Китаї, і, навіть, членів їхніх сімей на початку цього року. «Їх арештовують і відразу посилають до тюрми на 8 місяців.» Адже саме стільки залишалося часу до початку Ігор.
9 серпня 2007 року, рівно за рік до відкриття Олімпійських ігор в Пекіні, в Афінах стартувала Всесвітня естафета факелу на захист прав людини, що пройде в 10 країнах світу на всіх континентах. Ініціаторами акції стала Коаліція розслідування щодо Фалуньгун, до якої входять близько 300 політичних діячів із Європи, Америки та Азії, які розслідують факти злочинів комуністичного режиму Китаю шодо Фалуньгун. Окрім вимог припинення переслідувань та звільнення практикуючих, їхніх рідних, друзів, правозахисників, Коаліція вимагає офіційних переговорів та надати можливість відкритої перевірки трудових таборів, в’язниць, шпиталів та пов’язаних з ними таємних установ. КПК не зробила жодних певних дій за цими трьома вимогами, до того ж, відмовилася надати візи представникам Коаліції. Більше того, існують побоювання, що до початку ігор КПК може вчинити масове знищення свідків злочинного видалення нею органів - ув’язнених та медпрацівників.
Найбільшою проблемою послідовників Фалуньгун та активістів протесту залишається те, навіть ті, хто знають про цю проблему, досі вважають її надуманою, репресії та трансплантації перебільшеними, і взагалі не вартим належної уваги.
В американському фільмі «Сіріана» терорист, катуючи в’язня, приговорює: «Що ти знаєш про методи тортур, які використовують китайці проти Фалуньгун?» Перерахувавши ув’язненому герою Джорджа Клуні кілька найвідоміших тортур, зокрема катування водою та відривання нігтів, кат продовжує розповідь: «Метою є змусити монахів чи хто вони там є відмовитися від своїх вірувань». В російському дубляжі про Фалуньгун не згадується.
Під звуки східної музики група людей синхронно виконує загадкові рухи руками, схожі на заняття йогою. Таку картину регулярно можуть спостерігати відвідувачі Маріїнського парку Києва. Ніяких таємниць – це місцеві послідовники руху Фалуньгун проводять свої зустрічі. На батьківщині течії, в Китаї, за подібні публічні вправи їм погрожувало б щонайменше ув’язнення в трудовому таборі або навіть примусове видалення органів.
Фалуньгун – історія переслідувань
Українські адепти Фалуньгун складають невелику частинку багаточисленної армії прихильників руху. За даними організації, понад 70 мільйонів практикують Фалуньгун в Китаї та 30 мільйонів в інших країнах, найбільше в США, Канаді, Австралії та Європі.
Рух Фалуньгун або Фалун Дафа поширився в Китаї з 1992 року. Він вважається формою практики цигун, метою якого є вдосконалення тіла та душі за допомогою спеціальних вправ та медитацій. На додачу до вправ, Фалуньгун також включає в себе принципи буддизму та даосизму, а основна концепція виражена трьома словами: «Істина, Доброта, Терпіння.» Послідовники Фалун Дафа наголошують на саме моральній складовій, окрім фізичної, що відрізняє їх від інших східних практик, і не відносять рух до релігійних практик.
У Китаї практикування Фалун Дафа офіційно заборонено урядом і вважається небезпечною сектою. Послідовники, кількість яких перевищує кількість учасників Комуністичної партії, обвинувачуються в ініціації заворушень та поширенні соціальної нестабільності. Тисячі прихильників руху арештовані і ув’язнені в трудових таборах. За свідченнями активістів з прав людини, їх піддають страшним тортурам, а їхні органи використовують для трансплантацій.
Китай - центр трасплантації органів
Трансплантація органів в Китаї досягає небувалого розмаху. У 2007 році найпопулярніша газета Китаю Southern Weekly надрукувала статтю про трансплантаційний туризм до Китаю, де повідомлялося про масштаби пересадки органів. У країні діє понад 600 лікарень, що пропонують послуги з пересадки органів. 1.700 лікарів працюють трансплантологами. Для порівняння, в США лише близько 100 лікарень проводять пересадку печінки та понад 200 лікарень трансплантують нирки. За словами заступника керівника Китайської медичної асоціації трансплантації органів Ши Біньї, з 1994 року було проведено більш, ніж 90.000 трансплантацій. Крім того, кількість трасплантацій значно зросла за останні кілька років. У матеріалі Southern Weekly зазначено, що значне зростання кількості трансплантацій принесло збільшення доходів Східного центру трансплантації органів. Лише пересадка печінки приносить центру щонайменше 100 мільйонів йен ($13.2 млн) за рік.
В Китаї, кількість волонтерів, які надають свої органи для пересадки, складає 2%, повідомляє китайське інформагентство Xinhua News Agency. Звідки ж беруться інші органи для такої кількості трасплантацій?
У 2005 році під час Щорічного світового з’їзду трансплантологів печінки тодішній китайський віце-міністр, а тепер мністр Охорони здоров’я Хуан Цзефу відкрито визнав, що донорами органів у Китаї були переважно страчені в’язні, проте зауважив що видалення органів відбувалося у мертвих в’язнів і лише після дозволу від самого в’язня або його родичів. Практику видалення органів у страчених в’язнів підтвердив спікер Міністерства охорони здоров’я Китаю Кунан Мао в інтерв’ю BBC на початку 2007 року.
Тим не менш, кількість страчених у Китаї в’язнів не співпадає з кількістю проведенних трансплантацій. Згідно зі звітами Міжнародної амністії, кількість засуджених на смерть в Китаї становить близько 1000 осіб на рік.
У статті видання Southern Weekly також зазначається, що незважаючи на величезну кількість проведених трансплантацій, китайський клінічний досвід і результати досліджень у сфері трансплантацій досі не з’явилися у поважних медичних виданнях. Чи не найголовніша причина полягає в тому, що китайські медики не можуть у своїх наукових статтях пояснити джерел великої кількості трансплантованих органів. Саме через це Міжнародний світовий форум трансплантологів Transplantant Society видав документ, що заборонив китайським науковцям виступати з доповідями на своїх Конгресах.
Послідовники Фалуньгун як джерела органів
У березні 2006 року двоє свідків в інтерв’ю міжнародному виданню «Epoch Times» (epochtimes.com.ua) заявили про існування секретного концтабору в медичній установі «Судзятун», розташованій у місті Шеньян на північному сході Китаю. Вони розповіли, що там утримуються тисячі послідовників Фалуньгун, у яких вирізують органи, а тіла після цього негайно спалюють, щоб позбутися доказів злочину. Незабаром відставний військовий лікар у листі цьому ж виданню повідомив, що Судзятун – усього лише один із як мінімум 36 таких концтаборів, розкиданих по всьому Китаю. У найбільшому концентраційному таборі під кодовою назвою 672-S утримується понад 120 000 в’язнів.
Ці заяви були підтверджені в «Звіті про перевірку тверджень про видалення внутрішніх органів у послідовників Фалуньгун у Китаї», який випустили Девід Кілгур (у минулому держсекретар Канади по Азійсько-тихоокеанському регіону) і Девід Мейтас (міжнародний адвокат-правозахисник). Вони досліджували численні факти злочинів, опитали свідків, проаналізували статистику трансплантаційних органів у Китаї, звіти лікарень із трансплантації, здійснювали телефонні дзвінки в ці клініки з проханнями підібрати їм хороший орган практикуючого Фалуньгун тощо.
У результаті вони зробили однозначний висновок – військові шпиталі разом із багатьма цивільними лікарями здійснюють у Китаї незаконне видалення органів у послідовників Фалуньгун задля продажу. Оприлюднені докази настільки шокують, що у це майже неможливо повірити. «Вони розкривають такий прояв зла, якого не зважаючи на всі форми виродження людяності, ще ніколи не бачила наша планета» - так охарактеризували результати звіту Девід Кілгур і Девід Мейтас.
Однак свідчення застосування тортур до в’язнів руху Фалуньгун та факти видалення органів залишаються дуже контроверсійними з огляду на те, що офіційний Китай всіляко їх заперечує. Китайська влада уникає будь-яких розслідувань всередині країни, обмежує доступ міжнародної громадськості, регулює інформаційний простір. Протестуючі тим часом апелюють до звітів міжнародних організацій, розслідувань правозахисних груп та свідчень очевидців.
Україна як місце порятунку
Через загрозу переслідувань побоюється повертатися на батьківщину китаєць Лі Ванькень. У 1998 році він приїхав в Україну отримати освіту в Педагогічному університеті Києва. Ще в Китаї він захопився практикою Фалуньгун. Після закінчення навчання відповідно закінчився і строк дії візи на право перебування в Україні, проте додому Ванькень не повернувся.
Він переконаний, що на батьківщині його, як послідовника Фалуньгун, очікують репресії. ««Родичі усі залишилися в Китаї – розповідає Ванькень. Питають: «Чому ти не хочеш відмовитися від Фалунь Дафа?» Я кажу, що у кожної людини своя думка, і якщо одні люди звертають більше уваги на матеріальне, то інші більше уваги звертають на духовне.»
У цілях власної безпеки, йому довелося подавати документи на статус біженця. Його справа досі знаходиться у розгляді.
Ванькень – вже другий китаєць-послідовник руху Фалуньгун, хто просить статусу біженця в Україні. Раніше документи до Державного комітету України у справах національностей та міграції подавала студентка з Китаю, яка як послідовниця Фалуньгун, так само боялася повертатися додому після отримання диплому. Їй у статусі біженця їй відмовили. Дівчина навідріз відмовляється повертатися і наразі оскаржує рішення у суді.
Лі Ванькень має підстави хвилюватися за свою безпеку. Він розповідає, що в 2001 році арештували і закатували до смерті координатора Фалуньгун, який мешкав в його провінції. «Він був впливовою і забезпеченою людиною, але це його не врятувало.»
Вітчизняні захисники Фалунь Дафа
Акціям протесту Фалуньгун у світі присвячено достатньо уваги на веб-сторінках, у друкованому самвидаві, передруках з іноземних видань, які роблять активісти руху. Основне завдання цих протестів - привернути увагу суспільства, а також звернутися до працівників китайських посольств із фактами, що Комуністична партія Китаю вилучає органи в живих людей, в тому числі, в послідовників духовної практики самовдосконалення Фалуньгун для продажу. Проте, ситуація, що склалася в Україні та Росії вимагає особливої уваги. На думку активістів руху, владні структури України та Росії, більшою чи меншою мірою, виступають заангажованою стороною конфлікту.
Про досвід стосунків офіційних структур Росії з мітингувальниками розповідає Тетяна Скулкіна, учасниця численних протестів під китайським посольством у Москві та Санкт-Петербурзі, яка нещодавно переїхала жити в Україну: «Ситуації з протестами в Росії виглядає складнішою: раніше такі заходи проводилися часто, але починаючи з весни минулого року нам не дозволяють проводити їх навпроти посольства.» Вона згадує, як під час офіційного візиту Ху Дзінтао, генсекретар Компартії Китаю, до Москви, наряд міліції забрав у відділок близько 20 протестувальників, незважаючи на те, що активісти заздалегідь подавали заявку про мітинг. Протестувальники навіть виграли справу у суді, оскарживши порушення своїх прав. «Офіційно, причина наших затримань не називалася, тому суд визнав дії міліції неправомірними. Справжня причина, яка за всім цим стоїть, на мою думку, поглиблення останнім часом співробітництва урядів Росії та Китаю», - продовжує Скулкіна. Відколи акції у Москві заборонили, активісти перемістилися до Санкт-Петербургу.
Фалуньгун в Україні має зареєстровану організацію, яку очолює Людмила Дворецька і яка займається підготовкою офіційних заходів, пікетів, спілкується з мерією, СБУ, міністерством юстиції. Цікаво, що Комуністична Партія України пропонувала законопроект, аби детально розслідувати діяльність послідовників руху. Проте управління юстиції підтвердило легітимність цієї організації.
Маріїнський парк є постійним місцем, де послідовники Фалуньгун поєднують не лише занняття фізичними вправами, але й акції протесту під Китайським посольством, що зручно розташоване якраз навпроти парку. Активісти мають дозвіл проводити акції щодня, тому майже кожний вечір, близько 6-ї години, практикуючі Фалуньгун розгортають свої плакати, роздають інформаційні буклети, часом влаштовують театралізовані шоу. Перехожі реагують по-різному: одні просять не займатися провокаціями, інші виявляють зацікавлення, дехто узагалі не помічає. Проте основна увага протестувальників націлена на працівників китайського посольства:
«Про усі наші заходи посольство напряму інформує Китайський уряд. Вони бояться, що акція в Києві, Оттаві, Берліні, Лондоні змушує весь світ говорити, і цей тиск, насправді, послаблює репресії», - розповідає Ганна Варрава, студентка Могилянської школи журналістики, яка практикує фалуньгун з 2000 року та бере участь в акціях протесту. Вона переконана, що посольство має фотографії всіх протестуючих, а їхні імена давно внесені до чорного списку спецслужб. Варрава пригадує, як працівники посольства впізнали її на одному з офіційних заходів столичної мерії, де журналістка робила репортаж.
«У посольстві працюють офіційні чиновники, які мають дотримуватися лінії уряду. Вони можуть показати вам фільм про самоспалення, вбивства скоєні фалуньгунцями, наведуть свої дані, це в найкращому випадку, якщо узагалі не відмовляться коментувати.» Варрава стверджує, що посольство активно співпрацює з деякими українськими організаціями, зокрема «Діалог» у Дніпропетровську, що бореться з сектами. За її словами, незважаючи на спроби переговорів, вони публікують викривлену інформацію про Фалунь Дафа з метою заборонити цей рух в Україні.
На думку протетестувальників, просте інформування чи офіційні заяви про ці злочини від українського політикуму можуть стати дуже сильним інформаційним приводом. Але реакція українських високих посадовців для протестуючих залишається незрозумілою. Більш ніж у 80-ти країнах світу дозволена практика Фалуньдафа, і на відміну від України та Росії, в тих країнах не виникало перешкод для проведення акцій протесту та інформування населення.
Ганна Варрава пояснює це тим, що китайське посольство звернулося з листами до офіційних установ України. «Наприклад, Міністерство освіти передрукувало той лист і розіслало у всі свої підвідомства, Вузи. На листи омбудсмену Ніні Карпачовій у відповідь приходить одне й те саме повідомлення, що «лист прийнято до уваги, але це не входить в нашу компетенцію.»
Цензура понад усе
Як стверджує видання «Epoch Time», в липні 1999 року, контрольовані КПК ЗМІ почали широкомасштабну кампанію проти Фалуньгун. Китайське центральне телебачення (ССTV) транслювало підготовані сюжети по 7 годин на день. Все почалося з трансляції фабрикованих виступів засновника Лі Хунчжи, потім перейшли до випадків самогубств, вбивств і випадків смертей в результаті відмови від медичного обслуговування, злочини звичайних людей приписували практикуючим Фалуньгун. Пропагандистські матеріали почали поширюватися за межами країни через інформаційні агенства, а посольства і консульства Китаю озброїлися величезною кількістю книжок, компакт-дисків, що розкривають і критикують злочинну діяльність Фалуньгун.
Євген, постійний учасник акцій протесту у Києві, є українським кореспондентом міжнародного телеканалу NTDTV, який активно займається порушенням прав в Азійському регіоні. Він розповідає, що Китайський уряд намагався припинити мовлення його каналу на своїй території. «Але через тиск міжнародної громадськості, конфлікт припинився, і тепер ми мовимо в Китаї, азійських регіонах, Австралії, Европі, США і звичайно є інтернет-версія».
Проте інформаційну блокаду комуністична партія намагається поширити і на Інтернет-простір Китаю. Постійно здійснюється цензура функцій пошукових систем, чатів, працює комп’ютерна програма блокування вебсайтів. Євген стверджує, що західні компанії, в тому числі Google і Yahoo надають програмне забезпечення з метою відслідковувати сайти, пов’язані з Фалуньгун, Далай-ламою, правами людини. Порушникам загрожує ув’язнення до 15 років.
Версія посольства Китаю: «Фалуньгунь – зло»
У по-комуністичному розкішному кабінеті співробітник посольства Китаю пан Чен видає заготовлений пакет журналів, роздруківку офіційної позиції уряду про «злочинну секту Фалуньгун”. На питання відповідає через раз, киваючи на папірці – мовляв, там все написано, звідти все зрозумієте. Хоча дещо він все ж розповів. Каже, що в Україну Фалуньгун діє вже 5-6 років, в самому Китаї виник у 94-му і, ховаючись під прикриттям китайських культурних традицій, почав поширювати антикитайські позиції.
“Є сили, які це підтримують з-за кордону”, - каже Чен. На питання “які?” знову ж таки показує на книжки – читайте і зрозумієте, втім додає, що вороги у Китаю не держави, а окремі особистості. Найбільше фалуньгунців у США, Франції, Росії, а тепер і в Україні. “Це нехороша справа, займаються політикою, підривають відносини між Україною та Китаєм. Їх тут 8-9 людей, а обманюють”, - розговорився радник.
Пояснив він і чому Фалуньгун шкідлива секта: “Вони вбивають дітей, не дають себе і їх лікувати, стрибають з будинків у небо...”. На допомогу уяві приходить спеціальний журнал – “Combat Cults and Protect Human Rights”, що містить якісні фотографії “до” і “після”. До і після їжі таке краще не переглядати...
Про вирізання органів Чен заговорив сам, одразу надавши адекватне, на його думку, пояснення: “У Китаї працюють лікарні, це про них говорять, що там вирізають органи, але це лікарні, куди приймають віруючих, щоб відновити їх здоров’я, врятувати від впливу”. Чен не зміг назвати кількість цих лікарень, а на питання, як туди потрапляють фалуньгунці, заявив – “дуже добровільно приходять”. Було дивно чути, що люди, які через свою віру вбивають людей і стають самогубцями, добровільно приходять до психіатричних клінік.
Серед іншого, в Україні діє всеукраїнська громадська організація “Культи і суспільство”, яка у 2007 році видала кольоровий журнал “Фалуньгун в Украине. Кто они?”, яким дуже пишається посольство. Адже виходить, що навіть саме українське суспільство засуджує Фалуньгун. Дуже якісне видання з коментарями експертів з різних сфер, у тому числі і медицини справляє враження, якби не одне маленьке “але”. Логіка видання побудована на тому, що фалуньгунці розпалюють і поширюють в Україні насилля та жорстокість своїми візуальними матеріалами.
Проте основним недоліком усіх доводів китайської сторони залишається той факт, що мільйони людей у цілому світі вже більше десятиліття займаються технікою самовдосконалення Фалуньгун за принципами «Істина Доброта Терпіння», загартовуючи своє тіло через комплекс фізичних вправ, і лише в Китаї, чомусь, цю практику заборонено під загрозою катувань і смерті, а на послідовників навішуються ярлики самогубць, вбивць і божевільних.
Лі Ванькень стверджує, що інформаційними матеріалами проти Фалуньгунь працівники посольства не обмежується. «Вони приходили до мене додому, розпитували мене, коли почав займатися Фалуньгун. Погрожували мені, що як не кину Фалунь Дафа, то будуть проблеми у навчанні. Залякували.» Хоча зізнається, що проблеми, насправді, так і не виникли.
Китаєць переконує, що китайське посольство в Україні робить «чорні списки». «Ось, наприклад, я хотів їхати до Росії, брати участь у акції протесту Фалуньгун під час візиту генсека компартії Китаю Ху Цзиньтао до Москви. Але на кордоні мене назад відправили».
«Не все так однозначно» – думка експертів
Українські спеціалісти обережно висловлюють свої позиції – для обґрунтованого аналізу замало фактів, підтверджених достовірними доказами. Петро Миколайович Вітте, генеральний директор Українського інформаційного центру з білетики погоджується, що ситуацією навколо послідовників Фалуньгун цікавився. Втім, жаліється на брак підтвердженої інформації. Він розповідає, що в приватних розмовах представники КНДР погоджуються, що порушення етичних правил поведінки існують, але кажуть, що порушення є двосторонніми - як з боку держави, так і з боку представників цієї “секти”.
Сумніви також викликає те, що вся наявна інформація – з, так званих, західних джерел: “Я не бачив жодної доповіді представника Китаю”. Серед інших незрозумілостей – чому поширена думка, що лише послідовників Фалуньгун піддають такому жорстокому ставленню: “Будь-які форми, навіть, якщо вони мають місце в Китаї щодо цієї секти, а я вас запевняю, що в Китаї це відбувається не лише щодо цієї секти, це дуже поширене ставлення до нижчих верств суспільства, зокрема і купівля у них органів. Я підкреслюю, що це явище так само існує і в Україні”. Виходить, що ми шукаємо порушення у іншій країні, ігноруючи “це поліно в українському оці”. “У нас такі випадки є, і мене вони, так би мовити, хвилюють більше, ніж те, що відбувається в Китаї”, - визнає біоетик.
Вітте вкотре підкреслив, що китайські представники у ВООЗ не заперечують, що порушення в країні є, і це все відбувається на фоні дуже розвинутої медицини. За словами Вітте, найкращі спеціалісти у КНР мають обов’язково здобувати досвід у міжнародних організаціях, якщо вони прагнуть робити кар’єру на Батьківщині.
Вітте обережно висловлює свою думку щодо Китаю: “Це дуже складна держава зі складним комуністичним та водночас східним мисленням, що робить порушення прав людини абсолютно можливими, але стверджувати, що лише одна група людей піддається найбільшим катуванням, а решта – ні, дуже складно...”
Ще один спірний момент, те, що найактивніші дії навколо цієї проблеми виникають тоді, коли це вигідно західним компаніям. Біоетик зазначає: «Зараз Китай готується прийняти Олімпіаду і низка західних держав, як мені здається, використовує це як засіб конкурентної боротьби”.
Фалуньдафа vs. Олімпіада
У 2001 році мільйони китайців раділи проголошенню Пекіну місцем проведення Олімпійських Ігор 2008 року. Представники КНР запевняли, що проведення ігор у Китаї дасть поштовх розвитку економіки країни і позначиться на поліпшенні прав людини. Та не всі поділяли їхній настрій. Китай давно стоїть в «чорному список» поборників прав людини. Міжнародна Амністія, Human Right Watch, Комітет захисту журналістів (Сommittee to Protect Journalists, CPJ), Playfair це – не повний пререлік міжнародних організацій, які закликають до бойкоту олімпійських ігор в Китаї цього року. Канада, США, Німеччина та деякі інші країни розглянули цю пропозицію на політичному рівні, проте досі жодна держава не прийняла офіційного рішення про бойкот.
Місяць тому відомий голлівудський кінорежисер Стівен Спілберг офіційно відмовився від ролі креативного консультанта організації церемоній відкриття і закриття Олімпіади через підтримку Судану, що є союзником та торговим партнером Китаю, незважаючи на військовий конфлікт у Дарфурі. До причин бойкоту Ігор глобальні активісти додають також тибетську проблему, підтримку КПК правлячої хунти Бірми, переслідування журналістів та, не в останню чергу, репресії проти адептів Фалуньгун.
Лі Ванькень вважає, що саме проведення Олімпіади стала причиною арештів практикуючих Фалуньгун в Китаї, і, навіть, членів їхніх сімей на початку цього року. «Їх арештовують і відразу посилають до тюрми на 8 місяців.» Адже саме стільки залишалося часу до початку Ігор.
9 серпня 2007 року, рівно за рік до відкриття Олімпійських ігор в Пекіні, в Афінах стартувала Всесвітня естафета факелу на захист прав людини, що пройде в 10 країнах світу на всіх континентах. Ініціаторами акції стала Коаліція розслідування щодо Фалуньгун, до якої входять близько 300 політичних діячів із Європи, Америки та Азії, які розслідують факти злочинів комуністичного режиму Китаю шодо Фалуньгун. Окрім вимог припинення переслідувань та звільнення практикуючих, їхніх рідних, друзів, правозахисників, Коаліція вимагає офіційних переговорів та надати можливість відкритої перевірки трудових таборів, в’язниць, шпиталів та пов’язаних з ними таємних установ. КПК не зробила жодних певних дій за цими трьома вимогами, до того ж, відмовилася надати візи представникам Коаліції. Більше того, існують побоювання, що до початку ігор КПК може вчинити масове знищення свідків злочинного видалення нею органів - ув’язнених та медпрацівників.
Найбільшою проблемою послідовників Фалуньгун та активістів протесту залишається те, навіть ті, хто знають про цю проблему, досі вважають її надуманою, репресії та трансплантації перебільшеними, і взагалі не вартим належної уваги.
В американському фільмі «Сіріана» терорист, катуючи в’язня, приговорює: «Що ти знаєш про методи тортур, які використовують китайці проти Фалуньгун?» Перерахувавши ув’язненому герою Джорджа Клуні кілька найвідоміших тортур, зокрема катування водою та відривання нігтів, кат продовжує розповідь: «Метою є змусити монахів чи хто вони там є відмовитися від своїх вірувань». В російському дубляжі про Фалуньгун не згадується.
Підписатися на:
Дописи (Atom)
